Пластмасова історія: від одноразовості до екологічності за століття

Зміст

• З лабораторії – до столу
• Пластикова проблема
• Новий етап використання пластику
• Як обрати якісний пластиковий посуд для дитини
• Застереження щодо використання

З лабораторії – до столу

Пластикова «революція» в харчовій промисловості сталася через активне застосування в ній штучних полімерів, так званих пластиків. Історія пластиків довга та терниста: вперше синтезований ще у 1855 паркезин (а згодом названий целулоїд) та бакеліт не набули широкого вжитку для харчування, адже були досить небезпечними для організму при вживанні. Довго більшість синтезованих пластиків переважно використовувались для технічних потреб. Знання, що пластики можна створювати на основі продуктів нафтовиробництва значно спростило виробничі процеси – товарів із пластику ставало більше, вони знаходили все нові і нові сфери застосування. І тільки синтез поліетилену та поліпропілену в середині 20-го століття дав доступ до безпечного використання пластику для їжі.

Ця пластикова «революція» призвела до того, що продукти стали доступнішими пересічному покупцю. Тепер товар, упакований в пластик, можна було возити набагато далі за місце походження: він краще зберігався, не підпадаючи під вплив вологи чи жиру. До беззаперечних переваг поліетиленових виробів відносили легкість та міцність. Така комбінація робила матеріал дуже привабливим для використання – виробники впевнені, що продукти всередині пакування захищені, але упаковка взагалі не додавала зайвої ваги. Зі штучних полімерів можна було робити досить зручну тару для перевезення, надаючи їй різноманітних форм, а ще ціни на пластмасу значно доступніші за традиційні скло та метал. В пластик запаковували все – від води до бананів, що вже і так мають природну захисну оболонку.

Люди (не без допомоги маркетологів) вирішили, що цей матеріал стане гідним помічником і на кухні. Одноразову пластикову плівку рекомендували як найкращий і найдешевший спосіб зберегти продукти свіжими.

На зміну порцеляні та склу, які необхідно мити після використання, прийшли пластикові тарілки, стаканчики та навіть столові прибори, що після використання одразу йшли в смітник. На смітниках головний плюс використання пластику перетворився на жахливий мінус – міцність та стійкість матеріалу призвела до того, що він не розкладається в природних умовах.

Пластикова проблема

Згідно з даними Всесвітнього фонду дикої природи, викинута на смітник одного разу використана пляшка не розкладеться ще 450 років. За менше ніж століття люди виробили купу пластикових відходів, що вже роблять плавучі плями в океані. Проблема пластикового сміття стала масштабною і потребує вирішення.

Першим етапом стало створення Товариством індустрії пластмас (SPI) Канади в 1988 році системи маркування виробів із пластику – розуміння з чого складається той чи інший виріб розкривало більшу гнучкість у виборі методу переробки. «Розділяй і владарюй» замінилось на «Маркуй та сортуй».

На кожному виробі з полімерного матеріалу виробник повинен вказати складові речовини, з яких він виготовлений. Маркування зазвичай представлене у вигляді трьох стрілок у формі трикутника, в середині яких зазначено число, що вказує на тип пластику, і часом доповнюється написами знизу. Харчовими та безпечними для здоров’я пластиками вважаються:

• поліетилен високої щільності (PEHD або HDPE) – номер 2 в класифікації;
• поліетилен низької щільності (PELD або LDPE) – 4 номер;
• поліетилен низької щільності (PELD або LDPE) – 4 номер;

Для зменшення забруднення все більше країн, особливо європейських, запроваджують обмеження одноразового використання поліетилену. З 1 січня 2023 року в Україні офіційно запрацювало обмеження на його обіг – тепер торгові мережі не мають права використовувати пакети навіть для первинної упаковки круп, риби та м’яса. Переробкою та зменшенням одноразового використання пластику зараз займаються і великі корпорації, пропонуючи багаторазові пластикові альтернативи своїм продуктам.

Масштабна акція збору пластикових кришок із пляшок для протезування воїнів триває із 2015 року. Спочатку їх продавали переробним підприємствам, а отримані кошти використовували для протезування. Тепер же протези роблять і із самих кришок.

Новий етап використання пластику

Пластики нікуди не пропали із побуту, просто тепер за ними ретельніше стежать як виробники, так і держави. В моду активно входить відмова від одноразового використання пластикових виробів та більш відповідальне ставлення до вже наявних предметів вжитку. Тепер покупка виробу із пластику не сприймається як тимчасова. Це змінює і споживацьку поведінку – вибір зазвичай падає на якісніші та довговічніші товари.

Особливо ретельно зазвичай обирають дитячі предмети – організм, що розвивається, легко піддається шкідливому впливу речовин із неякісних пластиків. Підвищену увагу зазвичай звертають на багаторазовий пластиковий посуд. Він тривалий час контактує з їжею і тому має бути максимально безпечним для дитини.

Як обрати якісний пластиковий посуд для дитини

Асортимент дитячого пластикового посуду досить різноманітний:

• пляшки;
• ланчбокси;
• стакани;

Необхідність ретельно обирати такі товари закономірна, адже вони супроводжують дитину всюди – у школі, на тренуванні, на прогулянці чи в подорожі. Жодна дитина не погодиться щодня користуватися тим, що їй не подобається. Нерідко навіть сам прийом їжі може завершитись, якщо посуд став маленькому користувачу не до душі.

Підбір пластикового посуду зазвичай відбувається на двох рівнях – батьківському і дитячому. Варіант, на якому ці дві точки зору збіглися і є ідеальним.

Для батьків важливими факторами підбору будуть:

• Безпечні матеріали. Безпечність самого пластику визначається не тільки типом пластмаси, а також і добавками в його складі.
• Міцність та стійкість. Діти не завжди дбайливо ставляться до щоденних речей, тому посуд не має тріскатись і ламатись навіть при необачному використанні.
• Легкість очищення. Краще обирати такий посуд, що не має кутів – так забруднення від їжі можна буде прибрати швидше. Ідеальними будуть варіанти, які можна мити в посудомийці.
• Рейтинг виробника. Відомі бренди привертають увагу батьків найбільше – компанії із поганою якістю продукції довго на ринку не тримаються.

Одним з основних факторів вибору посуду для дитини буде його естетична привабливість. Мало яке дитяче серце встоїть перед спокусою мати в себе річ із зображенням улюблених героїв із Барбі, Minecraft, Line Friends чи Дедпула. А от гарна прозора пляшка стане вибором для тих, хто ще з героєм не визначився. І діти, і батьки погодяться, що при виборі не варто забувати про:

• Ергономічність. Занадто великі посудини не підходять для використання молодшими дітьми, але їх об’єм все ж має покривати актуальну потребу в їжі чи воді. Місткі ємності – це мастхев радше для учнів середньої та старшої школи.
• Габаритність. Сумка чи рюкзак дитини не має складатися на 50 відсотків із ланчбокса з обідом та пляшки з водою.
• Функціональність. Термоізоляція в термосах має забезпечувати тривале підтримання температури. Всі клапани та кришки на пляшках мають закриватися зручно та надійно, аби уникнути форс-мажорів.

Застереження щодо використання

Перед покупкою також варто ознайомитись із рекомендаціями виробника з застосування. Наприклад, ланчбокси не можна використовувати із гарячими продуктами, але їх можна без кришки ставити на підігрів до мікрохвильової печі та мити в посудомийній машині. Не варто також його заморожувати. Для пляшок, термосів та стаканів діють суворіші правила використання – їх не можна гріти в мікрохвильовці, мити в посудомийці. При очищенні цього посуду не можна використовувати абразивні мийні засоби.

Пластикова «революція» в харчовій промисловості сталася через активне застосування в ній штучних полімерів, так званих пластиків. Історія пластиків довга та терниста: вперше синтезований ще у 1855 паркезин (а згодом названий целулоїд) та бакеліт не набули широкого вжитку для харчування, адже були досить небезпечними для організму при вживанні. Довго більшість синтезованих пластиків переважно використовувались для технічних потреб. Знання, що пластики можна створювати на основі продуктів нафтовиробництва значно спростило виробничі процеси – товарів із пластику ставало більше, вони знаходили все нові і нові сфери застосування. І тільки синтез поліетилену та поліпропілену в середині 20-го століття дав доступ до безпечного використання пластику для їжі.